Вплив порушень менструальної функції ендокринного генезу на тактику стимуляції овуляції у жінок із патологією грудних залоз

Автор(и)

  • Олег Берестовий Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Ключові слова:

вагітність, безпліддя, стимуляція овуляції, грудні залози, фіброзно-кістозна хвороба, гіперпролактинемія, гормонотерапія, естроген-гестагенні препарати, бромкриптин, клостилбегіт

Анотація

Мета дослідження: аналіз результатів стимуляції овуляції і відновлення репродуктивної функції у жінок із патологією грудних залоз при ендокринному безплідді.

Матеріали та методи. У дослідження включено 130 пацієнток репродуктивного віку, яких за характером порушень менструальної функції розподілено на дві підгрупи: 1-а підгрупа (n=57) – жінки з регулярним ритмом менструального
циклу і недостатністю лютеїнової фази (НЛФ), 2-а підгрупа (n=73) – жінки з вторинною аменореєю і олігоменорею на фоні хронічної ановуляції. Усі хворі скаржились на відсутність вагітності у середньому впродовж 4±1,2 років. Після комплексної оцінки стану репродуктивної системи і гормонально залежних органів жінки отримували терапію з використанням естроген-гестагенного препарату, бромкриптину і стимуляцію овуляції клостилбегітом.

Результати. У процесі дослідження встановлено, що порушення менструального циклу у всіх хворих були зумовлені ендокринною патологією: регулярний ритм у поєднанні з НЛФ – 43,8%, вторинна аменорея і олігоменорея на фоні
хронічної ановуляції – 56,2%. Під час обстеження грудних залоз у 66,9% пацієнток виявлені різні варіанти фіброзно-кістозної хвороби. Первинне безпліддя діагностовано у 87 (66,9%) пацієнток, вторинне – у 43 (33,1%). У 1-й підгрупі у
89,5% випадків спостерігались супутні захворювання органів малого таза, ендокринні порушення за типом НЛФ – у 10,5%. У пацієнток 2-ї підгрупи частота поєднаної патології становила 23,3%, а ендокринні порушення – 76,7%.

Такі результати підтвердили необхідність ендоскопічного обстеження всіх хворих із безпліддям при вирішенні питання про стимуляцію овуляції. Після поетапної терапії з включенням до програми лапароскопії, гістероскопії, КОК,
бромкриптину і стимуляцію овуляції клостилбегітом відновити репродуктивну функцію вдалося у 1-й підгрупі у 33,3% жінок, у 2-й підгрупі – у 40%. У 73,7% пацієнток з гіперпролактинемією на фоні бромкриптину було відновлено овуляцію.

Заключення. Аналіз репродуктивної функції жінок із патологією грудних залоз при ендокринному безплідді доводить, що практично у кожної другої хворої порушення менструально-репродуктивної функції виникали під впливом
різних факторів після встановлення регулярного ритму менструацій, що свідчить про вихідний недосконалий рівень нейроендокринних структур, які беруть участь у регуляції цих процесів у даного контингенту хворих. Збільшення
частоти первинного безпліддя в 1,5–2 рази порівняно з вторинним характерно для групи хворих з ендокринними формами безпліддя.

При стимуляції клостилбегітом майже у треті обстежуваного контингенту вдалося відновити двофазний овуляторний цикл, покращити репродуктивну функцію і зменшити больові відчуття в грудних залозах, що дозволяє зробити висновок про необхідність повного гормонального скринінгу й уточнення причин порушення менструального циклу перед призначенням терапії гормональними препаратами.

Опубліковано

10.06.2021

Як цитувати

1.
Берестовий О. Вплив порушень менструальної функції ендокринного генезу на тактику стимуляції овуляції у жінок із патологією грудних залоз. par [інтернет]. 10, Червень 2021 [цит. за 12, Травень 2024];1(1):7-15. доступний у: http://par.org.ua/index.php/par/article/view/3