Критерії оцінки значущості відмінностей результатів залежно від дії факторів ризику при безплідді у подружніх пар

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-3-15
УДК 618.177-068.833-06-036.8

Мета дослідження. Встановити критерії оцінки значущості відмінностей результатів залежно від дії чинника ризику при безплідді у подружніх пар та застосуванні донорських ооцитів.
Матеріали та методи. Згідно поставленої мети 135 жінок були розподілені на три клінічні групи. У основну групу були включені жінки з прогресуючою вагітністю після донорства ооцитів (n=32). У групу порівняння – жінки з прогресуючою вагітністю після екстракорпорального запліднення без донорських програм (n=53). Група контролю (n=50) була сформована з включенням умовно здорових жінок з вагітністю, що спонтанно настала, в природному менструальному циклі, з фізіологічним перебігом вагітності і пологів. Критерії включення в основну групу: репродуктивний вік, бажана вагітність, вживання донорства ооцитів внаслідок зниженого оваріального резерву. Критерії включення в групу порівняння: репродуктивний вік, бажана вагітність, вживання допоміжних репродуктивних технологій без донорства ооцитів. Критерії виключення для всіх груп: сурогатне материнство, інші свідчення для донорства ооцитів, окрім зниженого оваріального резерву, акушерська або екстрагенітальна патологія з високим ризиком декомпенсації. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні, інструментальні та статистичні методи.
Результати. При аналізі репродуктивного анамнезу з'ясувалося, що лише у 6% жінок II групи в анамнезі були мимовільні викидні. Жінки з донацією оооцитів, найімовірніше, не мали викиднів в анамнезі через значні порушення репродуктивної функції, що з'явилося причиною первинного безпліддя у 72% жінок. Достовірної відмінності в кількості спроб екстракорпорального запліднення виявлено не було. Тобто для жінок, що зажадали донорства ооцитів, частота безуспішних спроб екстракорпорального запліднення не перевершувала таку в порівнянні з жінками без донорства ооцитів. Максимальне число спроб екстракорпорального запліднення у жінок з донорством ооцитів було 7, Ме=2, а для жінок з екстракорпоральним заплідненням без донорства ооцитів максимальне число спроб екстракорпорального запліднення – 6, Ме=1. Проте, середнє значення виявилося порівнянним у жінок обох груп: 2,74±0,3 vs. 2,23±0,27, р>0,05. Незважаючи на те, що у жінок з донацією ооцитів достовірно частіше виявлені в анамнезі чинники, що впливають переважно на ендокринну регуляцію репродуктивної функції, при аналізі передбачуваних причин безпліддя, що зажадали допоміжних репродуктивних технологій, достовірної відмінності також не було виявлено (р>0,05). Для жінок з екстракорпоральним заплідненням, незалежно від необхідності донорства ооцитів, частота виявлення трубно-перитонеального, ендокринного або змішаного чинника безпліддя були порівнянні.
Заключення. Неможливо однозначно передбачати, яким буде перебіг вагітності, якщо вона була запланованою, бажаною, такою, що настала на тлі прийому жіночих статевих гормонів, поліпшення стану реологій і агрегатних станів крові, профілактики дефіциту фолієвої кислоти і гіпергомоцистеїнемії (I-II групи), або що настала спонтанно, не заплановано, у 82% жінок умовно-здорових, але без преконцепційної підготовки. Отримані результати необхідно враховувати при розробці алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.