Роль порушень іннервації тазового дна, асоційованих із патологією невральної трубки, у формуванні генітального пролапсу та сексуальної дисфункції у жінок віком 35–45 років

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-4-06
УДК: 616.61-007.43-055.2:616.831-007.253-053.8

Генітальний пролапс у жінок середнього віку є мультифакторною патологією, що поєднує механічні, анатомічні та нейром’язові порушення. Однак роль прихованих аномалій невральної трубки, зокрема spina bifida occulta, у формуванні ранніх проявів пролапсу та сексуальної дисфункції досі залишається недостатньо вивченою. У жінок віком 35–45 років клінічна картина часто містить поєднання легких або помірних ступенів пролапсу, хронічного тазового болю, сексуальних розладів та психоемоційних проявів, що може бути асоційованим з дефіцитом іннервації тазового дна.
Мета дослідження: оцінити роль нейрогенних порушень, пов’язаних із патологією невральної трубки, у розвитку генітального пролапсу та сексуальної дисфункції у жінок віком 35–45 років.
Матеріали та методи. Обстежено 55 жінок, яких було розподілено на три групи: 20 пацієнток із рентгенологічно підтвердженою spina bifida occulta та пролапсом I ступеня; 15 жінок із пролапсом II ступеня без аномалій нервової трубки; 20 жінок включено у контрольну групу. Проведено клінічний огляд, перинеальне 2D/3D-УЗД, електроміографію, манометрію, психосексуальні тести (FSFI, PHQ-9, GAD-7) та рентгенографію L5– S2. Для статистичного аналізу застосовано t-тест, χ2, ANOVA.
Результати. У 100% пацієнток групи І виявлено рентгенологічні ознаки spina bifida occulta, які поєднувалися зі значущим нейрофункціональним дефіцитом: зниженням амплітуди М-відповідей (82 ± 12 мкВ проти 157 ± 11 мкВ у контролі), подовженням часу моторної відповіді (7,3 ± 0,9 мс) та зниженням сили скорочення тазового дна за манометрією (18,7 ± 3,2 см H2O). Незважаючи на мінімальний ступінь пролапсу (POP-Q І), пацієнтки зі spina bifida продемонстрували найбільш виражені сексуальні порушення: зниження загального бала FSFI до 18,4 ± 4,7, високу частоту диспареунії (65%), гіполібідемії (50%) та
аноргазмії (35%). Психоемоційний статус у цій групі також був найгіршим: середній бал PHQ-9 становив 11,2 ± 3,5, а GAD-7 – 10,6 ± 3,1, що свідчило про достовірну кореляцію між нейрогенним дефіцитом та психологічною дезадаптацією (r = 0,61; p < 0,05).
У групі 2 домінували анатомічні ушкодження, зокрема levator avulsion (60%), збільшення розміру levator hiatus до 29,3 ± 3,8 см2
та зниження сили скорочення тазового дна до 15,1 ± 2,7 см H2 O. Сексуальна дисфункція мала переважно механічно-больовий характер та була менш вираженою, ніж у групі 1 (FSFI – 22,1 ± 4,3). У контрольній групі всі показники залишалися у межах норми.
Висновки. Приховані дефекти невральної трубки є значущим фактором ризику раннього розвитку пролапсу та сексуальної дисфункції. Результати підтверджують необхідність включення рентгенографії та нейрофункціональних досліджень до алгоритму ранньої діагностики жінок із мінімальними формами пролапсу. Індивідуалізований підхід до лікування має базуватися на поєднанні неврореабілітації, фізіотерапії, корекції сексуальної функції й психоемоційної підтримки.