Клініко­функціональні особливості системи мати–плацента–плід при антенатальній гіпоксії з плодовими втратами

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-02.2-04
УДК 18.39-001.8-06:618.3/.36-07-039

Мета дослідження: оцінити клініко-функціональні особливості системи мати–плацента–плід при антенатальній гіпоксії з плодовими втратами.
Матеріали та методи. До основної групи включено 55 випадків смерті плода від антенатальної гіпоксії в термінах 23–40 тиж при одноплідній вагітності: 55 плацент і 52 плода (у 3 випадках розтин не проводили). Ці 55 найбільш складних для діагностики спостережень антенатальної загибелі плода були включені нами у групу дослідження на підставі неуточненої патогенетичної ролі плаценти і неясного танатогенезу, вони становили 52% всіх антенатальних втрат. Випадки антенатальної смерті встановленої етіології (з інфекційною фетопатією, вродженими вадами розвитку, несумісними з антенатальним періодом) з дослідження виключали, як і багатоплідну вагітність. Три групи порівняння з народженням живого новонародженого, незважаючи на загрозливий для життя плода стан протягом вагітності, сформовані на підставі клінічної оцінки тяжкості плацентарної дисфункції і результату вагітності – всього досліджено 46 плацент новонароджених у термінах 25–40 тижнів при одноплідній вагітності. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, ехографічні, допплерометричні, кардіотокографічні та статистичні методи.
Результати. Акушерсько-гінекологічний анамнез вагітних з антенатальною гіпоксією плода (n = 55) був обтяжений невиношуванням вагітності з 1–4 мимовільними викиднями (в 11 пацієнток), 1–3 антенатальними втратами (у 7), постнатальною смертю новонародженого (у 6), гінекологічними захворюваннями запального і незапального генезу: цервіцитом і цервікальною ектопією (у 19), ендометритом (у 6), аднекситом (в 11), урогенітальною інфекцією (у 10), герпетичною і цитомегаловірусною інфекцією (по 6 пацієнток), первинним і вторинним безпліддям (у 6), кістами яєчників, ендометріозом і міомою матки (по 5 пацієнток), аномалією матки (в 1), рубцем на матці після кесарева розтину (у 4), гіперандрогенією (у 4), медичними абортами від 1 до 5 (у 21). Вагітність настала після екстракорпорального запліднення в 1
пацієнтки. Вагітність, що закінчилася антенатальної загибеллю плода, у 26 супроводжувалася загрозою переривання, в однієї жінки ускладнилася істміко-цервікальною недостатністю. У I–III триместрах 43 вагітні отримували лікування з приводу ускладнень вагітності або основного захворювання, зокрема 33 – стаціонарне, 18 з них з повторною госпіталізацією. Антенатальна загибель плода настала на догоспітальному етапі у 19 вагітних. У стаціонарі антенатально загинули 36 плодів, зокрема 7 протягом першої доби після госпіталізації вагітної. Результати клінічного аналізу крові (65), агрегатограми (8), коагулограми (37), глікемічного профілю (20) вагітних 1 і 2 підгруп не мали значущих відмінностей.
Висновки. Проведена оцінка клініко-функціональних особливостей системи мати–плацента–плід при антенатальній гіпоксії з плодовими втратами. Отримані результати необхідно враховувати при розробці алгоритму діагностичних та лікувально- профілактичних заходів.