Реабілітація жінок після пластичних операцій на шийці матки

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-01-7
УДК 618.146-089.844-089.168.1-036.82

Мета дослідження: розроблення та впровадження комплексу реабілітаційних заходів у жінок після пластичних операцій на шийці матки.
Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети обстежені 104 жінки віком від 20 до 30 років із неспецифічним хронічним цервіцитом на тлі посттравматичної деформації шийки матки. Інструментальне обстеження шийки матки: огляд шийки матки в дзеркалах, проста і розширена кольпоскопія, цитологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція. Під час морфологічного дослідження тканин шийки матки виявляли ознаки і глибину поширення запального процесу у тканині шийки матки та вміст гістамину в цервікальному слизі. Показаннями до проведення операції слугували наявність у пацієнток посттравматичної деформації шийки матки будь-якого ступеня. Операції виконували в плановому порядку після повного клініко-лабораторного та інструментального обстеження. Виробляли пластику шийки матки методом етапного розшарування. Перевагою цієї методики було поступове пошарове відновлення анатомічної цілісності каналу шийки матки. До комплексу реабілітаційних заходів були включені методики застосування акупунктури та лазеротерапії.
Результати. У групі 1 (30 жінок з поширенням запального процесу лише на епітелій слизової оболонки шийки матки і помірним підвищенням рівня гістаміну в слизовому секреті каналу шийки матки, в лікуванні яких застосовувалася лише акупунктура) достовірне зниження концентрації гістаміну зафіксовано на 61,58 %. У підгрупі 2а групи 2 (30 жінок з поширенням запального процесу глибоко на підслизовий шар шийки матки і вираженим підвищенням концентрації гістаміну в цервікальному секреті, яким для лікування неспецифічного хронічного цервіциту також застосовували лише акупунктуру) – на 64,60 %. У підгрупі 2б групи 2 (34 жінки з локалізацією запального процесу глибоко в підслизовому шарі шийки матки і вираженим підвищенням концентрації гістаміну в слизовому секреті каналу шийки матки, яким для лікування неспецифічного хронічного цервіциту застосовували акупунктуру з подальшим приєднанням на початку третього місяця модифікованого методу лазеротерапії) – на 74,19 %. Наявність предикторів ризику розвитку хронічного персистуючого цервіциту є показанням для призначення акупунктури в ранньому післяопераційному періоді з подальшим застосуванням модифікованого методу лазеротерапії відповідно до розроблених схем. Послідовне застосування акупунктури і лазеротерапії значно підвищують ефективність лікування і зменшують вірогідність виникнення хронічного персистуючого цервіциту у пацієнток, які перебувають у групі ризику.
Висновки. Ефективність лікування хронічного цервіциту з поширенням запального процесу на підслизовий шар шийки матки і вираженим підвищенням рівня гістаміну в слизовому секреті каналу шийки матки методом акупунктури протягом трьох місяців становить 63 % (p < 0,01). Наявність критеріїв розвитку персистуючого хронічного цервіциту є показанням для призначення акупунктури в ранньому післяопераційному періоді з подальшим вживанням модифікованого методу лазеротерапії. Ефективність спільного вживання акупунктури і лазеротерапії становить 94 % (p < 0,01).