Динаміка психоемоційних змін після функціонально-щадних гінекологічних операцій

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-01-12
УДК 618.1-089.168.1-06:616.89-008.19

Мета дослідження: аналіз динаміки психоемоційних змін після функціонально-щадних гінекологічних операцій.
Матеріали та методи. За результатами клініко-статистичного дослідження первинної медичної документації гінекологічного стаціонару викопіювані дані з 520 історій хвороби гінекологічних хворих, яким виконували функціонально-щадні операції. Було проаналізовано структуру і динаміку гінекологічних захворювань, визначено питому вагу органозберігаючих операцій з різними видами доступів і об’єму хірургічного лікування. З цієї групи гінекологічних хворих була відібрана (з дотриманням правил статистичної і клінічної вибірки) основна група (224 жінки) і група порівняння (108 жінок), яка була розділена на дві підгрупи (після радикальних операцій і після консервативної терапії), порівнянних за віком, стадією і тяжкістю захворювання. Критеріями включення в основну групу були жінки зі специфічними гінекологічними захворюваннями (опущення передньої і задньої стінки піхви II, III ступеня, з елонгацією шийки матки, цистоцеле і ректоцеле; міомою матки різної форми і розмірів (до 16–17 тижнів вагітності); доброякісні утворення придатків матки та апоплексією яєчників у жінок репродуктивного періоду). У процесі комплексного дослідження використовували сучасні та адекватні методи клініко-статистичного, медико-соціального, клінічного, психологічного дослідження з оцінюванням ефективності та аналізом динаміки показників якості життя.
Результати. Встановлений кореляційний зв’язок між видом операційного доступу і вираженістю реактивної та особової тривожності (за шкалою Ч. Д. Спілбергера). Висока реактивна тривожність відзначена у більшості жінок після череворозтину по Пфанненштілю і в оперованих вагінальним доступом, ніж у жінок після лапароскопічних операцій. Виражена реактивна та особова тривожність до операції наголошувалося у 58,9 % жінок, через півроку після операції зберігалося у 57,6 %, а у відділеному періоді відзначено лише у 24,3 % жінок. До операції важкий ступінь синдрому (за шкалою модифікованого
менопаузального індексу Купермана) менопаузи спостерігалася у більшості (79,5 %) жінок, через півроку після операції важкий ступінь спостерігався лише у 15,4 % жінок, а у віддаленому періоді – у 5,1 % жінок, що свідчить про ефективність функціонально-щадних операцій. Психоемоційні, нейровегетативні, обмінно-ендокринні порушення виражені в більшої частини жінок після радикальних гінекологічних операцій (13,6 %) порівняно з жінками після органозберігаючих операцій (8,0 %) і у пацієнток після консервативної терапії (2,4 %) (р < 0,05). Клінічно виражена тривога і депресія (за шкалою М. Гамільтона) виражена більше у жінок до операції (11,6 %). Через півроку і у віддаленому періоді після операції цей показник значно знизився (1,2 %) (р < 0,05). Доведено, що у жінок після лапароскопічних операцій психоемоційний стан сприятливіший (64,3 ± 1,2 бала) порівняно зі станом у жінок після операцій череворозтину по Пфанненштілю (60,9 ± 2,1 бала) і після вагінальних операцій (59,7 ± 1,3 бала; при р < 0,05). Проте після функціонально-щадних операцій у всіх жінок зберігається в незначній мірі дратівливість, страх, занепокоєння та інші психоемоційні прояви.
Висновки. При використанні спеціалізованих психологічних шкал виявлені закономірності, що свідчать про виражену реактивну тривожність, депресії, ознаки клімактеричного синдрому (нейровегетативних, метаболічних і психоемоційних змін), які залишаються після операції (до 6 міс) і різко знижуються у віддаленому періоді (після 2 років), що сприяє значному поліпшенню психоемоційного стану, самооцінки здоров’я і якості життя.