Оцінка ризику появи доброякісних новоутворень яєчників у пацієнток після гістеректомії

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-02-3
УДК 618.1-089.87

Гістеректомія залишається одним із найбільш розповсюджених хірургічних втручань у світовій гінекологічній практиці. Сучасні тенденції оперативної гінекології, що базуються на численних дослідженнях останніх років, змістили акцент з рутинної профілактичної оваріоктомії на збереження яєчників у жінок репродуктивного та перименопаузального віку (до 65 років) за відсутності онкологічних ризиків. Така тактика спрямована на запобігання серцево-судинним захворюванням, когнітивним розладам та передчасній смертності. Однак збереження гонад після видалення матки не позбавлено ризиків: порушення кровопостачання та анатомічні зміни можуть призводити до «синдрому залишеного яєчника» та формування доброякісних новоутворень, частота яких сягає 9–22 %. Відсутність надійних доопераційних прогностичних моделей для цієї категорії пацієнток зумовлює актуальність пошуку нових діагностичних маркерів.
Мета дослідження: розробити та обґрунтувати методи оцінки ризику розвитку доброякісних новоутворень яєчників у жінок, які перенесли гістеректомію, на основі аналізу клініко-анамнестичних даних та панелі специфічних біомаркерів.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика (2019–2022 рр.). У ньому взяли участь 83 пацієнтки з обтяженим хірургічним анамнезом (гістеректомія). Учасниць було розподілено на дві групи: І (контрольна, n = 63) – жінки без патології яєчників; ІІ (основна, n = 20) – пацієнтки з діагностованими доброякісними новоутвореннями (кісти, кістоми). Проведено аналіз віку, ІМТ, супутньої патології та рівнів біомаркерів у сироватці крові (ІФА): інтерлейкіну-6 (IL-6), рецептора епідермального фактора росту (EGFR), CA 125, HE4 та Cyfra 21-1. Статистична обробка включала t-критерій Стьюдента, U-критерій МаннаВітні та ROC-аналіз із розрахунком площі під кривою (AUC) та індексу Юдена.
Результати. Порівняльний аналіз продемонстрував відсутність статистично значущих відмінностей між групами за віком (45,98±3,40 проти 47,00±5,14 року; p=0,311) та індексом маси тіла (28,26 ± 4,70 проти 27,35 ± 6,11 кг/м2; p = 0,488), що свідчить про
низьку прогностичну цінність загальноклінічних характеристик. Натомість виявлено високодостовірні відмінності (p < 0,001) у лабораторних показниках. У пацієнток із новоутвореннями зафіксовано підвищення рівня IL-6 (17,02 ± 3,65 пг/мл проти 11,06 ± 2,51 пг/мл у контролі), CA 125 (3,96 ± 0,88 Од/мл проти 1,98 ± 0,51 Од/мл), HE4 (1855,62 ± 216,27 пг/мл проти 1460,09 ± 157,82 пг/мл) та Cyfra 21-1, а також зниження рівня EGFR (19499,6 ± 1405,9 пг/мл проти 21999,5 ± 1070,4 пг/мл). Проведений ROC-аналіз підтвердив високу діагностичну ефективність обраних маркерів. Найвищу дискримінаційну здатність продемонстрував онкомаркер CA 125 (AUC = 0,962; 95 % ДІ: 0,894–1,000) з оптимальним пороговим значенням (cut-off) > 3,30 Од/мл, що забезпечує чутливість 90,0 % та специфічність 100 %. Високу точність також показали HE4 (AUC = 0,922; cut-off > 1629,57 пг/мл) та прозапальний цитокін IL-6 (AUC = 0,921; cut-off > 14,32 пг/мл). Показник EGFR продемонстрував зворотну залежність, що корелює з патологічним процесом, але потребує специфічної інтерпретації.
Висновки. Традиційні фактори ризику (вік, ожиріння, соматичний анамнез) не є ефективними предикторами розвитку доброякісних пухлин яєчників у пацієнток після гістеректомії. Комплексна оцінка біомаркерів CA 125, HE4 та IL-6 дозволяє з високою точністю ідентифікувати групу ризику. Впровадження визначеного алгоритму скринінгу (зокрема, використання порогового рівня CA 125 > 3,30 Од/мл) сприятиме своєчасній діагностиці, оптимізації післяопераційного моніторингу та вибору адекватної лікувальної тактики, мінімізуючи необхідність повторних травматичних хірургічних втручань.