Рання маніфестація генітального пролапсу у жінок віком 35–45 років: клініко­анамнестичні ознаки ймовірного нейрогенного компонента

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-02-4
УДК 618.14-007.44-053.8:616.833-008.6

Генітальний пролапс традиційно розглядається як патологія, асоційована з віком, пологовою травмою, порушенням сполучнотканинної підтримки та підвищенням внутрішньочеревного тиску. Водночас у частини жінок симптоми пролапсу з’являються вже у віці 35–45 років, часто не відповідають тяжкості акушерського анамнезу та можуть поєднуватися з ознаками функціональної слабкості тазового дна. Це потребує більш уважного ставлення до можливого нейрогенного компонента у формуванні раннього пролапсу.
Мета дослідження: визначити клініко-анамнестичні особливості ранньої маніфестації генітального пролапсу у жінок віком 35 45 років та окреслити ознаки, які можуть вказувати на ймовірний нейрогенний компонент дисфункції тазового дна.
Матеріали та методи. Проведено клініко-анамнестичний аналіз 65 жінок віком 35–45 років із генітальним пролапсом І–ІІІ ступеня. До основної групи увійшли 35 пацієнток із раннім пролапсом і рентгенологічними ознаками незарощення дужок L5–S1/S1–S2, які розглядалися як непрямі ознаки ймовірної прихованої патології невральної трубки. До групи порівняння включено 30 жінок із генітальним пролапсом без рентгенологічних і клінічних ознак патології невральної трубки. Оцінювали вік маніфестації симптомів, тривалість захворювання, ступінь пролапсу, акушерський анамнез, скарги на дискомфорт у ділянці промежини, порушення сечовипускання, сексуальний дискомфорт та суб’єктивне відчуття слабкості тазового дна.
Результати. У пацієнток основної групи симптоми пролапсу виникали раніше, мали триваліший перебіг та частіше поєднувалися з відчуттям слабкості тазового дна, сексуальним дискомфортом і скаргами з боку нижніх сечових шляхів. При цьому акушерський анамнез не завжди пояснював вираженість клінічних проявів. Найбільш інформативними ознаками, що можуть вказувати на ймовірний нейрогенний компонент, були маніфестація пролапсу до 37 років, невідповідність між кількістю пологів і ступенем пролапсу, поєднання пролапсу з тазовим дискомфортом, зниженням відчуття м’язового контролю
та сексуальними порушеннями.
Висновки. Рання маніфестація генітального пролапсу у жінок віком 35–45 років потребує не лише стандартної анатомічної оцінки, а й уважного аналізу клініко-анамнестичних ознак можливої нейрогенної дисфункції тазового дна. Виявлення таких ознак може допомогти лікарю своєчасно виділити групу пацієнток, яким доцільне поглиблене функціональне обстеження та індивідуалізована реабілітаційна тактика.