Порівняльні аспекти хірургічного лікування пацієнток з доброякісними пухлинами яєчників, які перенесли гістеректомію

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-02-5
УДК 618.11-006.03-089:18.14-089.87

Мета дослідження: вивчити порівняльні аспекти хірургічного лікування пацієнток з доброякісними пухлинами яєчників після гістеректомії.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби і відеозаписів операцій 83 пацієнток, оперованих з приводу доброякісних пухлин яєчників. Усі пацієнтки поступили в стаціонар у плановому порядку з діагнозом «Доброякісне новоутворення яєчника». Скарги на хронічний тазовий біль і біль при статевих контактах пред’являли 65 з 83 пацієнток. Усі пацієнтки раніше перенесли тотальну або субтотальну гістеректомію без придатків лапаротомним доступом з приводу міоми матки, аденоміозу, рецидивуючих дисфункціональних маткових кровотеч. 1 основна група – 48 пацієнток було оперовано з приводу пухлин яєчників лапароскопічним доступом. До групи порівняння увійшли 35 пацієнток, що підлягли лапаротомній операції з приводу пухлин яєчників. До комплексу проведених досліджень входили клінічні, лабораторні, інструментальні та статистичні методи.
Результати. В основній групі пацієнток зареєстровано 2 (6,25 %) ускладнення: поранення сечового міхура – 1 (20,8/1000), кровотеча – 1 (20,8/1000). Під час екстирпації кукси шийки матки сталося поранення сечового міхура лапароскопічними ножицями на етапі дисекції через щільне зрощення сечового міхура з куксою шийки матки. Протяжність дефекту становила близько 1 см. Ускладнення було діагностовано інтраопераційно за допомогою введення розчину метиленового синього в катетеризований сечовий міхур. Дефект сечового міхура розміром 0,5 см ушитий дворядними вузловими швами. Як шовний матеріал використовували вікрил. У післяопераційний період проводили постійну катетеризацію сечового міхура протягом 5 днів. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Пацієнтка виписана зі стаціонару на сьому добу. Інтраопераційна кровотеча розвинулася при виконанні аднексектомії із застосуванням біполярної коагуляції. Так, попередня коагуляція супроводжувалася глибоким розсіченням тканин. Трудність проведення гемостазу в умовах кровотечі, що розвинулася, полягала в невеликих розмірах кукси зв’язки і, як наслідок, трудністю захоплення пошкодженої судини. Виникле ускладнення не потребувало конверсії, кровотечу було зупинено біполярною коагуляцією, при цьому обсяг крововтрати становив 250 мл. Під час операцій лапаротомним доступом з приводу пухлин яєчників зареєстровано 5 (14,3 %) ускладнень: у 3 (85,7/1000) спостереженнях сталося поранення тонкої кишки при розділенні спайок, 1 – поранення сечового міхура, 1 – інтраопераційна кровотеча з воронко-тазової зв’язки при мобілізації пухлини яєчника. Вивчення катамнезу цих пацієнток продемонструвало, що в терміни спостереження від 3 міс до 3 років після операції рецидиву захворювання не виявлено.
Висновки. Результати порівняльної характеристики різних методів хірургічного лікування доброякісних новоутворень яєчників після гістеректомії свідчать, що лапароскопія дозволяє анатомічно і максимально дбайливо виконати адекватне хірургічне втручання при новоутвореннях яєчників після гістеректомії. Отримані дані необхідно використовувати під час розроблення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.