Результати лікування безпліддя з використанням програм допоміжних репродуктивних технологій у хворих на міому матки

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-02-11
УДК 618.177-089.888-06:618.14-006.36-036.8

Мета дослідження: оцінити результати лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій у хворих на міому матки.
Матеріали та методи. Результати хірургічного лікування (рецидив захворювання, реалізація репродуктивної функції, перебіг вагітності) відстежували в терміні до 2 років після міомектомії у 510 хворих на міому матки. Пацієнткам, включеним у дослідження, проводили лікування безпліддя в протоколі екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) + інтрацитоплазматична ін’єкція сперматозоїда (ICSI) з контрольованою стимуляцією функції яєчників і перенесенням у порожнину матки нативних ембріонів (300 жінок – 58,8 %) або кріопротокол (210 пацієнток – 41,2 %). До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні та інструментальні методи.
Результати. Відзначено статистично достовірне переважання числа випадків субмукозного розташування міоматозних вузлів у групі з невдалою поточною спробою ЕКЗ порівняно з групою жінок, що завагітніли в результаті ЕКЗ (13,4 % і 8,8 % відповідно; p < 0,05), а також наявність домінантного вузла, що деформує порожнину матки (37,1 % і 27,9 % відповідно; p < 0,05) або розташовується близько до неї (26,1 % і 19,3 % відповідно; p < 0,05). Аналіз характеру проведених оперативних втручань (доступ оперативних втручань, частота випадків міомектомій із розкриттям порожнини матки, наявність конгломератів міоматозних вузлів та спайкового процесу) не виявив достовірних відмінностей у досліджуваних групах. При цьому нами відзначено статистично достовірне переважання частки оперативних втручань із видаленням міоматозних вузлів з ознаками порушення кровопостачання в групі хворих із невдалою наступною спробою ЕКЗ порівняно з групою з настанням вагітності (44,0 % і 26,3 % відповідно; p < 0,05).
Висновки. Факторами ризику повторних невдалих програм ДРТ у групі хворих на міому матки з двома і більше неефективними спробами ДРТ в анамнезі були: вік жінки понад 40 років при проведенні програми ЕКЗ (OR 2.396, 95 % CI 1,120–5,124); тривалість безпліддя понад 5 років (OR 2.085, 95 % CI 1,044–4,164) та наявність 3 і більше неефективних спроб ЕКЗ в анамнезі (OR 2.269, 95 % CI 1,011–5,094); наявність раніше перенесених оперативних втручань, таких як емболізація маткових артерій (OR 2.979, 95 % CI 1,045–8,490) та абляція (OR 4.380, 95 % CI 1,129–16,985); субмукозна міома (OR 2.917, 95 % CI 1,825–4,661), наявність домінантного вузла, розташованого близько до порожнини матки (OR 1.822, 95 % CI 1,207–2,750) та наявність міоматозних вузлів з ознаками порушення кровопостачання (OR 2.206, 95 % CI 1,069–4,552); поєднання зовнішнього генітального ендометріозу (OR 2.129, 95 % CI 1,061–4,274) та ендометриту з міомою матки (OR 2.341 95 % CI 1,022–5,364).