Роль біопсії яєчників в оцінюванні стану оваріального резерву перед допоміжними репродуктивними технологіями

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2026-02-12
УДК 618.177-089.888.11-02:618.11-076:612.621.9

Мета дослідження: оцінити стан оваріального резерву перед допоміжними репродуктивними технологіями.
Матеріали та методи. Ретроспективне дослідження включало 45 жінок, які звернулися для проведення допоміжних репродуктивних технологій. До основної групи (1С) було включено 15 жінок, які мали в анамнезі біопсію тканини яєчників з метою визначення їх фолікулярного запасу. Всім пацієнткам біопсія яєчників була проведена під час діагностичної лапароскопії. Всі пацієнтки основної групи звернулися у відділення допоміжних репродуктивних технологій після хірургічного втручання. Інтервал між біопсією яєчників і стимуляцією яєчників варіював від 6 міс до 3 років. До контрольної групи (2С) увійшли 30 жінок, які звернулися у той самий проміжок часу для допоміжних репродуктивних технологій і не мали в анамнезі оперативних втручань на органах репродуктивної системи. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні, інструментальні та статистичні методи.
Результати. Достовірно більші загальні репродуктивні втрати спостерігалися в основній групі – 67 %, у контрольній групі цей показник становив 30%. У пацієнток 1С групи (з біопсією в анамнезі) частота вагітностей, що не розвиваються, та мимовільних викиднів становила 67 %. У контрольній групі в 1 пацієнтки була діагностована позаматкова вагітність (4 %), у 3 – вагітності, що
не розвиваються (13 %), решта 13 % – мимовільні викидні. Отже, біопсія тканини яєчників не може розглядатися як достовірний функціональний тест для визначення оваріального резерву і рекомендуватися як етап діагностики безпліддя для прогнозування ефективності екстракорпорального запліднення у пацієнток з безпліддям.
Висновки. Біопсія яєчників, що проводиться жінкам, які страждають на безпліддя, формує групу пацієнток з «бідною відповіддю» яєчників на оваріальну стимуляцію під час проведення екстракорпорального запліднення. «Бідна відповідь» яєчників на стимуляцію при проведенні екстракорпорального запліднення вже сама по собі є показовою. На сучасному етапі розвитку допоміжних репродуктивних технологій лікування безпліддя слід починати з індукції овуляції під час екстракорпорального запліднення. І тільки оцінюючи відповідь яєчників на стимуляцію екзогенними гонадотропінами та її неефективність, слід розглядати застосування біопсії у таких хворих.